Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 09.00.04 PDF Друк

ПРОГРАМА
кандидатського іспиту зі спеціальності
09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

 

Розділ І. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

Тема 1. Філософська антропологія

як узагальнююче усвідомлення людського буття

Категорія буття і проблема предметного самовизначення філософії. Поняття буття. Поняття онтології. Онтологія і натурфілософія. Типи онтології. Співвідношення онтології і філософської антропології. Місце антропології у філософській системі. Поділ філософії на теоретичну та практичну. Відношення філософської антропології до практичної філософії, етики, аксіології.

Спрямованість філософської антропології на методологію гуманітарного знання. Дослідницька програма філософської антропології на методологію гуманітарного знання. Дослідницька програма філософської антропології (за М. Шелером). Філософська антропологія та конкретні науки. Людина в науковій картині світу. Становлення антропного принципу в науці. Проблема єдності релігійної, наукової та філософсько-світоглядної картин світу.

Теоретична й емпірична антропологія. Біологічний (А. Гелен, А. Портман), культурний (Е. Ротхакер, М. Ландман), релігійний (Х.-Е. Хенгстенберг), педагогічний /М. Больнов/ напрями розробки проблем філософської антропології.

Тема 2. Антропологічна проблематика в античній філософії

Теза Протагора. Людське буття як свідоме існування (Сократ). Сократівське розуміння єдності мислення і людського буття. Душа і тіло (Платон, Арістотель). Космологічні виміри людини у неоплатонізмі.

Антропоцентризм світогляду і філософсько-антропологічна проблематика в концепціях Відродження. Людина та свобода волі в полеміці М. Лютера та Еразма Роттердамського. Історичне розуміння людського існування в І. Гердера та Дж. Віко. Філософсько-антропологічні погляди в традиціях англійського та французького Просвітництва. Специфіка «Антропології з прагматичної точки зору» І. Канта. І. Фіхте про сутність та призначення людини. Проблематика людини в контексті «Філософії тотожності» Ф. Шеллінга. Антропологія в структурі «Філософії духу» Г. Гегеля. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Концепція «сутнісних сил» людини та відчуження у К. Маркса. А. Шопенгауер та Ф. Ніцше про природу людини. Філософсько-антропологічні ідеї неокантіанства (В. Віндельбандт, Г. Ріккерт) в контексті методології гуманітарного пізнання. Проблема людини в структурі феноменології (Е. Гуссерль, А. Шютц). Психоаналітична версія філософсько-антропологічної проблематики у З. Фрейда. Фрейдо-марксистська антропологія Франкфуртської школи (Е. Фромм, Г. Маркузе). Екзистенціалістська концепція розуміння людського буття

(Ж.-П.Сартр, Г. Марсель, К. Ясперс). Тема гуманізму в онтології М. Хайдеггера. П. Тейяр де Шарден про «феномен людини».

Філософсько-антропологічні засади герменевтики П. Рікера, К. Апеля,

Г.-Г. Гадамера. Особливості структуралістської антропології. Етнологія та антропологія в концепції Л. Строса. Структурний аспект людського буття та культури в інтерпретації М. Фуко. Антропологічні ідеї в аналітичній філософії Л. Вітгенштейна та його послідовників.

Тема 3. Довкілля (середовище) та світ людини

Роль середовища в біологічному існуванні людини. Екологічна ніша людини як біологічного виду. Активність живого, її вплив на середовище. Властивість високорозвинутих організмів «усувати себе із середовища» (А. Ухтомський), перетворення середовища на сигнали–посередники саморегуляції життєдіяльності. Здатність організмів формувати власне фізіологічне середовище. Відображення цього факту в «екологічності сприймання» (Дж. Гібсон).

Фундаментальна специфіка формування людиною свого довкілля. Доповнення відношення «людина – середовище» відношенням «людина – світ». Предметно-практичний характер світовідношення людини. Опредмечування і розпредмечування світу в історично наслідуваних формах цілеспрямованої діяльності та комунікації. Роль знарядь праці, інструментальної діяльності у формуванні предметного середовища людини, її другої природи.

Світ історії та культури, його нередукованість до предметного чинника світу. Буття у світі та опанування світом. Концепція «мати чи бути» (Е. Фромм). «Мати, робити і бути» в екзистенціалістській інтерпретації Ж.- П. Сартра. Цілераціональність у дії, свобода у світобутті. Причетність людини світу та її «ексцентрична позиція» у світі. Концепція М. Шелера про місце людини в космосі.

«Реальність» світобудови в заподіюванні людиною думки, вчинків, цінностей та інших видів свідомості.

Тема 4. Життєдіяльність і свідомість людини

Здатність ставитись до власної життєдіяльності – специфічна складова людської життєдіяльності. Психіка в еволюції тварин і своєрідність феномену «душі». Інтелект високорозвинутих тварин мислення людини. Фізіологія мозку та психіка людини у світлі сучасної науки.

Спорідненість у людській життєдіяльності внутрішньої і зовнішньої діяльності. Рефлексивність, свобода, творчість – індикатори внутрішньої діяльності. Предметно-продуктивна спрямованість зовнішньої діяльності як об’єктивно сущого явища у світі людини. Роль цілепокладання в загальній будові діяльності. Концепції «інтеріоризації» зовнішньої діяльності та «екстеріоризації» внутрішньої діяльності (К. Леонтьєв). Підстави для трансценденталістських інтерпретацій природи свідомості. Свідомість і особа. Свідомість як «продовження боротьби за життя» (А. Гелен). Роль морально-практичних витоків свідомості в комунікативній діяльності.

Самосвідомість – необхідний регулятивний прояв свідомості в життєдіяльності особистості. Самосвідомість та самоідентифікація. Генетичні опозиції самосвідомості «свої – чужі», «Я – чуже Я», «буття для себе – буття для іншого». Самосвідомість як подія визнання «іншим». Самосвідомість і внутрішня рефлексія думки, почуттів, психічних станів. «Я» – осередок свідомого психічного життя. Самосвідомість, соціальна нормативність та внутрішня репресивніть.

Розуміння несвідомого у взаємодії зі свідомістю. Несвідоме в концепції З. Фрейда: «я» і «не я» як чинники динамічного поля внутрішніх конфліктів; полярність «принципу насолоди» і «принципу дійсності»; сублімація як культуротворча можливість розв’язання конфліктів. Тлумачення несвідомого А. Адлером та глибинна психологія К. -Г. Юнга. Проблема архетипів.

Мотиви, емоції та особистість. Свідомість особистості та феномен волі. Духовна спрямованість людської чуттєвості: почуття любові, інтересу, правди, краси, гумору і т.д.

Свобода і творчість у творенні образів. Явище «надлишковості» в діяльності свідомості (сенсомоторики, пам’яті, інтелекту і т.п.) та можливості створення та застосування штучного інтелекту. Досягнення ступенів свободи – корінні інтенції свідомості особистості, що «виробляє» себе.

Роль особистісного, неявного знання в індивідуалізованому досвіді свідомості. Загальнозначиме та індивідуальне – протилежні полюси конкретної генези свідомості. Сполучність і спадкоємність свідомості у структурі загальносоціального досвіду.

Тема 5. Інтеракція та соціальність у бутті людини

Інструментально-знаряддєва діяльність людей та їх стосунки – взаємодоповнюючі складові буття людини. Практична діяльність та спільноти в концепціях «економічної антропології».

Значення знаряддєвої діяльності для розвитку людини. «Опредметненість» у засобах маніпулятивної діяльності логіки людського мислення. Соціалізація знаряддєвої діяльності. Засоби маніпулювання в ролі посередників між суб’єктом та об’єктом дії. Поєднання в засобах праці суб’єктивного й об’єктивного, закономірного та доцільного. Техніка та засоби праці як «розкрита книга сутнісних сил людини» (К. Маркс). Техне та техніка (М. Хайдеггер). Технічні засоби та технологія. Соціально-досвідні передумови технології. Знаряддєва діяльність – спонукальна сила пізнання.

Гіпертрофія інструментального розуму в соціальній інженерії. Людина як маніпулятивна істота. Біхевіористська концепція «модифікації поведінки» та безсуб'єктивної психіки (Б. Скіннер). Загроза деперсоніфікації в умовах соціально-інженерної маніпуляції. Цілераціональність та бюрократизм.

Комунікація та соціальність. Рівні соціальних стосунків: суспільні відносини в межах «життєвого світу» повсякденності, його соціальних інтеграцій.

Комунікація як різновид «спонтанних порядків» (Ф.фон Хайєк). Синкретизм праці, стосунків та гри в первісних генетичних формах співпраці. Моделювання подібних синкретизмів у груповій терапії. Акумуляція неявного знання та досвіду в спонтанних комунікативних порядках. Поняття «комунікативного розуму» та «комунікативного інтересу» (Ю. Габермас). Ідея «інтеракції» (М. Мід, В. Тернер). Стосунки як мотивуючий фактор взаєморозуміння. Презумпції комунікації, що реалізується в діалозі, мовленні, дискурсі. Діалог як спілкування особистостей. Філософія та психологія діалогу (Л. Фейєрбах, М. Бубер, М. Бахтін).

Комунікативний досвід у вигляді традицій, забобонів, авторитету, моральних норм та ін.

Мова та світ комунікативних взаємодій. Мова як засіб комунікації та спосіб організації комунікативного досвіду в культурі. Рідна мова та штучні мови. Ефект білінгвізму. Мова та мовлення. Роль мовних актів у комунікації та культурі (Д. Остін, Дж. Серль). Мова як система референції та аутореференції: суб'єктивність у мові.

Інтерпретація як метасоціальна акція в комунікації: моральну норму розуміють власним вчинком, мову розуміють живим актом мовлення і т.д. Розвиток розуму у вигляді єдиного цілого у взаємодоповненні та взаємообмеженні комунікативної та інструментальної компетенцій.

Тема 6. Сутність та існування – фундаментальні

категорії філософської антропології

Орієнтація класичної новоєвропейської традиції та сутнісні визначення людини. Осягнення сутності в єдності самосвідомості, природнородових, суспільних відносинах, колективних уявленнях, безсвідомих структурах, здійсненні культурних символізмів і т.д. Евристичний горизонт сутнісних експлікацій. Есенціалізм і детермінізм. Філософська концепція цілісної людини. Імплікативні припущення тотожності сутності та існування. Існування людини як прояв соціальної тотальності. Характер обговорення у філософії проблеми «відчуження сутності людини». Неісторичність історичної сутності людини. Домінантність загального перед одиничним в есенціалістських викладках істотності людини.

Індивідуалізація персони – онтологічна і методологічна проблема філософії та гуманітарних наук. Дихотомія методології природничих та історичних наук. Людина між сутністю та існуванням. Специфіка підходів, запропонованих феноменологічною та екзистенціалістською антропологією. Пріоритет екзистенціальних дескрипцій над об'єктивуючою категоріальністю. Ексцентричність, темпоральність, історичність, заподіюваність, конечність, індивідуальність існування у фокусі антисубстанціальної моделі розуміння людини. Суб'єкт без субстанції, людина без сутності (екзистенціалізм). Доленосність індивідуального існування (М. Гайдеггер). Об'єктивність індивідуального існування. Критика М. Гайдеггером філософської антропології. Сутнісне як неістинне. Можливість розуміння людини на шляхах метафізики.

Природа трансцендентальної суб’єктивності людини в структурній антропології. Трансцендентальна суб’єктивність без трансцендентального суб’єкта. Сутність людини як дія її позасвідомої структурованої суб’єктивності. Філософська герменевтика як спроба зняти крайнощі есенціалістсько-екзистенціалістської колізії, намагання перетворити трансцендентальність в інтерсуб'єктивність.

Методологія гуманітарних наук – поле реального розмежування та взаємодоповнення есенціалістської та екзистенціалістської парадигм інтерпретації природи людини.

Тема 7. Персона та дух

Феномен духу в людській життєдіяльності. Інтерпретація ролі інтелігібельного світу в історії філософії. Надіндивідуальність, транссуб'єктивність духу. «Об’єктивний», «абсолютний дух» у Г. Гегеля. «Третій світ» у концепції К. Поппера. Антропологія об’єктивного духу М. Ландмана.

Дух як необхідна умова самозіймання індивіда до стану особистості. Формації духу в розмаїтті історії. Ієрархічність духу. Місце цінностей у побудові духу. Дух і духовність персони. Духовність, свобода і відповідальність. Специфіка релігійної антропології в інтерпретації духовності. Несумісність релігії та свободи в ніцшеанській доктрині переоцінки цінностей.

Інтелігібельність духу та інстинкти «життєвого пориву». Дух як форма спрямування інстинктів та їх регулювання. «Плюралізм етики» у філософській антропології А. Гелена. Інституалізація духу в вигляді державно-правових та моральних механізмів.

Феномен «об’єктивного існування» людини. Метафізичний характер споглядання. Марксова концепція «практично-духовного освоєння світу». Досвід як форма індивідуалізації духу. Особистісне знання. Соціальні норми і правила досвіду. Диспозиціювання персони, здатність створювати зону автономної поведінки. «Емпасипативний інтерес» (Ю. Габермас) або «потреба бути особистістю». Інтерперсональний спосіб буття духу в культурно-історичному досвіді.

Дух і маса. Деперсоніфікація духу і руйнація духовності. Міф та міфотворчість у формуванні духу. Дух і здоровий глузд. Дух і повсякденність.

Тема 8. Антропологія пізнання

Пізнання – складова життєдіяльності й досвіду людини. Знання та гадка. Знання в контексті соціальних оцінок. Практичний смисл знань. Способи каналізації знань у соціальних комунікаціях. Міф таїнства знань у закритих архаїчних соціумах. Знання і мудрість. Громадський характер продукування знання у відкритих суспільствах. Розвиток пізнання і свобода особистості.

Практичні витоки і детермінації пізнання. Релігійні, моральні, правові чинники мотивації знання в суспільстві. Реально-соціологічні та історично-смислові моменти історичного функціонування знань у соціумі.

Світогляд і знання. Специфічно-історичне і загальнолюдське в мисленні та пізнанні. Категорії мислення та категорії культури. Концепція «пралогічного мислення» Л. Леві-Брюля. «Структурна антропологія» К. Леві-Строса та версія про інваріантність структури людського мислення. Синхронія та діахронія. Специфіка сучасних етнологічних підходів.

Поняття менталітету. Менталітет і спільнота. Структурність та історичність менталітету. Практичні вияви менталітету. Менталітет та його історичні форми. Філософські інтерпретації символічних форм. Соціологія знання у філософській антропології М. Шелера. Наука як соціальна цінність.

Розділ ІІ. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

Тема 1. Культура як філософська проблема.

Предмет і теоретичні рамки філософії культури

Феномен і феноменологія культури. Онтологія культури.

Людина у світі культури. Самоідентифікація людини в культурі.

Напрями, методи і методологія досліджень культури. Межі застосування аналогії в історії культури. Принцип задоволення в аналізі явищ культури. Механізми і коди культури.

Раціональне та ірраціональне в дослідженні культури. Проблема містичного в культурі.

Релігія, мистецтво, література, мова, наука (техніка), політика, економіка, мораль, життєвий світ (повсякденність) як феномени культури.

Метафізика культури. Культура як проблема духу і дух як предмет споглядання в культурі. Культура як свідома робота духу над власним удосконаленням і над упорядкуванням всього, що оточує людину. Трансцендентний характер культури. Абсолютне в культурі як її вищий потенціал. Абсолюти та хронотопи культури.

Культ і культура. Віра, культ, святиня - кодекс вічних цінностей.

Світоглядні засади та методологія досліджень української національної культури, її взаємодії зі світовою культурою.

Тема 2. Проблема періодизації культурно-історичного

підходу та типологізації культури

Синхронне та діахронне в дослідженні культури. Поняття культурно-історичного процесу і його періодизації. Історичні і сучасні культурні світи, форми і закономірності їх буття. Типологія культур і типи ментальності.

Принципи типологізації культури (емпіричний підхід, поняття «ідеального типу»). Пошуки надсумативного елемента. Ідея як синтезуючий і всепроникний чинник.

Культура і цивілізація: співвідношення понять (лінгвофілософський аспект проблеми) та феноменів. Криза сучасної цивілізації та шляхи її подолання.

«Відродження» та «присмерки» в культурі: доля і детермінація культури.

Тема 3. Культура як смислопороджувальна система

Смисл як задана розумна підстава. Смисл і смислотворення. Смислові структури і дійсність.

Культура як внесення у світ смислів.

Смисли світу як «онтології» різних знаково-символічних систем, форм культури. Смисловий вимір культури в контексті семіотики. Значення та знак, знакові системи.

Смислотворення і метафора.

Проблема смислотворення як проблема іменування. Слово, мовлення, поняття. Ключові слова культури як складові побудови смислів.

Смисл як розуміння. Текст як перехрестя смислів і розсіювання смислів. Проблеми інтерпретації.

Види об’єктивації смислу в культурі: висловлені і невисловлені смисли. Герменевтика як засіб переведення невисловленого у висловлене.

Тема 4. Символізм культури. Символ і образ

Сутність символу. Символ як образ, взятий в аспекті його знаковості. Символ як образна ідея. Символ як смислове відображення мови. Образ, символ, знак. Культурокреативні образи.

Багатомірність і невичерпність символу. Рівні осягнення символу: фактичний (історичний), алегоричний, тропологічний, аналогічний.

Проблема тлумачення символу. Символ і логос. Слово як символ. Співвідношення слова й образу в культурному процесі. Іконічність образу. Іконологічні системи в культурі.

Символи як важливіші механізми пам’яті культури. Ієрархія символів культури. Прості і складні символи.

Символ і архетип. Прасимволи культури («світове дерево», «хрест», «мандала», «місяць», «хотос» та ін.). Страх як прасимвол культури. Символ і образ смерті в культурі. Культура і ерос.

Символ як рівновага між внутрішнім і зовнішнім, ідеальним і реальним.

Тема 5. Міф як феномен культури

Міф як філософська проблема. Міф і символ.

Теорії міфу. Класифікації міфів.

Структура і логіка міфу. Первісні міфи. Принципи побудови міфу і принципи його аналізу. Залежність міфу від етимології.

Історія культури як сублімація міфу. Міфологія – універсальна якість культури.

Тема 6. Традиція як особлива реальність культури

Сталість та мінливість, наступність у розвитку культури.

Сутність традиції. Роль традиції у становленні людської спільноти.

Традиція і новація. Традиція та парадигма. Канонічне і неканонічне в культурі.

Поняття традиційної культури. Проблема трансляції традиційних культур (культур, заснованих на священному тексті).

Традиція як регулююча інстанція символізму культури.

Традиція як форма авторитету. Проблема класичного. Класицизм і модернізм. Модерн і постмодерн як культурні епохи.

Тема 7. Діалог культур. Діалог в культурі

Проблема культури як діалог культур. Діалог культур як діалог свідомостей, діалог особистостей.

Діалог культур як сполучення різних смислів, де формується орієнтація розуму на ідею взаєморозуміння. Діалог і толерантність. Культурне виправдання толерантності.

Розуміння як діалог.

Проблема міжкультурної комунікації. Діалог Заходу і Сходу у світовій культурі (формування проблеми в європейській науковій традиції).

Діалог культур і етнічна самобутність. Етнічне, національне й універсальне. Феномен етнокультури. Специфіка етнокультурних процесів.

Внутрішня діалогічність розвитку культури.

Список першоджерел,

що виносяться на кандидатський іспит

зі спеціальності 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

1. Арендт Г. Становище людини. – Львів, 1999.

2. Бахтин М.М. Архитектоника поступка // Социол. Исследования. – 1986. - № 2. Бубер М. Я и Ты. – М., 1993.

3. Бубер М. Проблема человека // Бубер М. Я и Ты. – М., 1993.

4. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М., 1974.

5. Буркхардт Г. Непонятная чувственность // Это человек. Антология. – М., 1995.

6. Гелен А. О систематике антропологии // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

7. Ділі Д. Основи семіотики. – Львів, 2000.

8. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения // Кант И. Соч. в 6-ти т.– Т.6.

9. Левінас Е. Між нами. Дослідження. Думки про іншого. – К., 1999.

10. Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 1999.

11. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року// Маркс К, Енгельс Ф. Твори. – Т.42.

12. Маркузе Г. Эрос и цивилизация – М., 1995.

13. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия. – С.Пб., 1999.

14. Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство з точки зору біхевіориста. – К., 2000.

15. Морен Э. Утраченная парадигма: Природа человека – К., 1995.

16. Плеснер Х. Ступени органического и человек // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

17. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. – М.,1995.

18. Рикер П. Метафорический процесс как познание, вображение и ощущение; Живая метафора // Теория метафоры. – М., 1990

19. Рикер П. Время и рассказ. В 3-х т. – Т.1. – М., 2000.

20. Сартр Ж.-П. Буття та ніщо – К., 2000.

21. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм // Сумерки богов.–М., 1989.

22. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М, 1988.

23. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

24. Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997.

25. Шелер М. Положение человека в космосе // Проблема человека в западной философии.- М., 1988

26. Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей // Шелер М. Избранные произведения. – М., 1994.

27. Шелер М. Ordo amoris // Там же.

28. Фарре Л. Философская антропология // Это человек. Антология – М., 1995.

29. Франкл В. Человек в поисках смысла – М., 1990.

30. Фрейд З. Псиохология бессознательного – М., 1989.

31. Фуко М. Забота о себе: История сексуальности. – ІІІ. – М., 1998.

32. Фромм Э. Пути из больного общества // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

33. Фромм Э. Из плена иллюзий. Как я столкнулся с Марксом и Фрейдом // Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

34. Юнг К.- Г. Архетип и символ. – М., 1991.

Список навчальної літератури

1. Головко Б. А. Філософська антропологія. – К., 1997.

2. Григорьян Б. Т. Философская антропология. - М., 1982.

3. Кульчицький О. Основи філософії та філософських наук. - Львів, 1995.

4. Марков Б. В. Философская антропология. Очерки истории и теории. - СПб., 1997.

5. Гуревич П. С. Философская антропология: уч. пособ. / П.С. Гуревич. – М.: Издательство «Омега –Л», 2008. – 607 с.

6. Марков Б. В. Философская антропология: уч. пособ. 2-е издание – СПб.: Питер, 2008. – 352 с. – (Серия «Учебное пособие»)

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

зі спеціальності 09.00.04 – філософська антропологія,

філософія культури

  1. Категорія буття і проблема предметного самовизначення філософії.
  2. Онтологія і натурфілософія. Типи онтології.
  3. Співвідношення онтології і філософської антропології. Місце антропології у філософській системі.
  4. Спрямованість філософської антропології на методологію гуманітарного знання.
  5. Філософська антропологія та конкретні науки. Людина в науковій картині світу.
  6. Проблема єдності релігійної, наукової та філософсько-світоглядної картин світу.
  7. Теоретична та емпірична антропологія.
  8. Антропологічна проблематика в античній філософії (Сократ, Платон, Арістотель).
  9. Антропоцентризм світогляду і філософсько-антропологічна проблематика в концепціях Відродження.
  10. Специфіка «Антропології з прагматичної точки зору» І. Канта.
  11. Антропологія у структурі «Філософії духу» Г. Гегеля.
  12. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Концепція «сутнісних сил» людини та відчуження у К.Маркса.
  13. А. Шопенгауер та Ф. Ніцше про природу людини.
  14. Філософсько-антропологічні ідеї неокантіанства (В. Віндельбандт, Г. Ріккерт) в контексті методології гуманітарного пізнання.
  15. Проблема людини в структурі феноменології (Е. Гуссерль, А. Шютц).
  16. Психоаналітична версія філософсько-антропологічної проблематики у З. Фрейда.
  17. Фрейдо-марксистська антропологія Франкфуртської школи (Е. Фромм, Г. Маркузе).
  18. Екзистенціалістська концепція розуміння людського буття (Ж.–П.Сартр, Г. Марсель, К. Ясперс).
  19. Тема гуманізму в онтології М. Хайдеггера. П. Тейяр де Шарден про «феномен людини».
  20. Філософсько-антропологічні засади герменевтики П. Рікера, К. Апеля,

Г.-Г. Гадамера.

21. Особливості структуралістської антропології. Етнологія та антропологія в концепції Л. Строса.

22. Структурний аспект людського буття та культури в інтерпретації М. Фуко.

23. Роль середовища в біологічному існуванні людини. Екологічна ніша людини як біологічного виду.

24. Фундаментальна специфіка формування людиною свого довкілля. Доповнення відношення «людина – середовище» відношенням «людина – світ».

25. Предметно-практичний характер світовідношення людини. Опредмечування і розпредмечування світу в історично наслідуваних формах цілеспрямованої діяльності та комунікації.

26. Світ історії та культури, його нередукованість до предметного чинника світу. Буття в світі та опанування світом.

27. Концепція М. Шелера про місце людини в космосі.

28. Спорідненість у людській життєдіяльності внутрішньої і зовнішньої діяльності.

29. Свідомість і особа. Роль морально-практичних витоків свідомості в комунікативній діяльності.

30. Самосвідомість та самоідентифікація. Генетичні опозиції самосвідомості: «свої – чужі», «Я – чуже Я», «буття для себе – буття для іншого».

31. Розуміння несвідомого у взаємодії із свідомістю. Несвідоме в концепції З. Фрейда.

32. Тлумачення несвідомого А. Адлером та глибинна психологія К. –Г. Юнга. Проблема архетипів.

33. Мотиви, емоції та особистість. Свідомість особистості та феномен волі.

34. Свобода і творчість у творенні образів.

35. Роль особистісного, неявного знання в індивідуалізованому досвіді свідомості.

36. Значення знаряддєвої діяльності для розвитку людини. Поєднання в засобах праці суб’єктивного і об’єктивного, закономірного та доцільного.

37. Комунікація та соціальність. Рівні соціальних стосунків: суспільні відносини в межах «життєвого світу» повсякденності, його соціальних інтеграцій.

38. Комунікація як різновид «спонтанних порядків» (Ф.фон Хайєк).

39. Поняття «комунікативного розуму» та «комунікативного інтересу» (Ю.Габермас).

40. Ідея «інтеракції» (М. Мід, В. Тернер).

41. Діалог як спілкування особистостей. Філософія та психологія діалогу (Л. Фейєрбах, М. Бубер, М. Бахтін).

42. Комунікативний досвід у вигляді традицій, забобонів, авторитету, моральних норм і та ін.

43. Мова та світ комунікативних взаємодій. Мова як засіб комунікації та спосіб організації комунікативного досвіду в культурі.

44. Інтерпретація як метасоцільна акція в комунікації.

45. Сутність та існування – фундаментальні категорії філософської антропології.

46. Дихотомія методології природничих та суспільних наук.

47. Феномен духу в людській життєдіяльності. Інтерпретація ролі інтелігібельного світу в історії філософії.

48. Дух і духовність персони. Духовність, свобода і відповідальність.

49. Феномен «об’єктивного існування» людини. Метафізичний характер споглядання. Марксова концепція «практично-духовного освоєння світу».

50. Пізнання – складова життєдіяльності і досвіду людини. Знання та гадка.

51. Світогляд і знання. Специфічно-історичне і загально-людське в мисленні та пізнанні.

52. Поняття менталітету. Менталітет і спільнота. Структурність та історичність менталітету.

53. Культура як філософська проблема.

54. Предмет і теоретичні рамки філософії культури.

55. Людина в світі культури. Самоідентифікація людини в культурі.

56. Напрями, методи і методологія досліджень культури. Межі застосування аналогії в історії культури.

57. Раціональне та ірраціональне в дослідженні культури. Проблема містичного в культурі.

58. Релігія, мистецтво, література, мова, наука (техніка), політика, економіка, мораль, життєвий світ (повсякденність) як феномени культури.

59. Трансцендентний характер культури. Абсолютне в культурі як її вищий потенціал. Абсолюти та хронотопи культури.

60. Культ і культура. Віра, культ, святиня: кодекс вічних цінностей.

61. Світоглядні засади та методологія досліджень української національної культури, її взаємодії із світовою культурою.

62. Синхронне та діахронне в дослідженні культури. Поняття культурно-історичного процесу і його періодизації.

63. Історичні і сучасні культурні світи, форми і закономірності їх буття. Типологія культур та типи ментальності.

64. Культура і цивілізація: співвідношення понять (лінгвофілософський аспект проблеми) та феноменів. Криза сучасної цивілізації та шляхи її подолання.

65. Смисл як задана розумна підстава. Смисл і смислотворення. Смислові структури і дійсність.

66. Проблема смислотворення як проблема іменування. Слово, мовлення, поняття. Ключові слова культури як складні побудови смислів.

67. Смисл як розуміння. Текст як перехрестя і розсіювання смислів. Проблеми інтерпретації. Герменевтика як засіб переводу невисловленого у висловлене.

68. Сутність символу. Образ, символ, знак. Культурокреативні образи.

69. Символи як важливі механізми пам’яті культури. Ієрархія символів культури. Прості і складні символи.

70. Міф як феномен культури.

71. Традиція як особлива реальність культури. Традиція і новація. Традиція та парадигма. Канонічне і неканонічне в культурі.

72. Проблема культури як діалогу культур. Діалог культур як діалог свідомостей, діалог особистостей.

73. Проблема міжкультурної комунікації. Діалог Заходу і Сходу у світовій культурі.

74. Діалог культур та етнічна самобутність. Етнічне, національне та універсальне. Феномен етнокультури. Специфіка етнокультурних процесів.

75. Внутрішня діалогічність розвитку культури.