Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 09.00.02 PDF Друк

ПРОГРАМА
кандидатського іспиту зі спеціальності
09.00.02 – діалектика та методологія пізнання

Тема 1. Діалектика розвитку наукового та філософського пізнання.

Історичні підстави розшарування наукового знання на природничонаукове, гуманітарне, технічне та технологічне. Історичний процес розмежування предметів філософії і природознавства.

Основні етапи розвитку і форми зв’язку філософії і природознавства. Взаємозв’язок філософії і природознавства як одна з найважливіших підстав їх суспільного розвитку. Функції філософії щодо природознавства. Теоретичний внесок природознавства у філософське осмислення закономірностей матеріального світу. Роль фундаментальних здобутків у природознавстві ХІХ - ХХ ст. для розвитку діалектичного мислення.

Натурфілософські та позитивістські підходи до інтерпретації взаємовідносин філософії і природознавства. Формування філософії науки та її внесок у розвиток методологічної свідомості науковців, осмислення основ розвитку наукового знання, закономірностей організації наукової діяльності. Філософія науки та історія науки. Історична школа філософії науки (Т.Кун, І.Лакатос, С.Тулмін).

Тема 2. Філософські аспекти осмислення науки як соціокультурного феномена.

Наука як культурний і цивілізаційний феномен. Культуротворчий і культуродеформуючий вплив науки. О.Шпенглер про відношення науки і культури. Сцієнтизм: наука як абсолютна форма пізнання. “Репресивний” вплив науки на культуру: соціальна критика наукової раціональності (Т.Адорно, М.Хоркхаймер, Г.Маркузе, Ю.Хабермас).

Наука як соціальний інститут і як процес набуття нового знання. Методологічна та соціокультурна визначеність наукового знання. Соціальна орієнтація науки як ідеал і реальність. Механізми включення природничо-наукового знання в науково-технічний і соціальний прогрес. Технологізація наукового пізнання: проектування і конструктування об’єкту наукового пізнання. Комплексність та междисциплінарність в сучасній науці.

Моделі розвитку науки. Інтерналістські та екстерналістські моделі розвитку науки. Глобальні та локальні революції в науці. Теорія “перманентних” революцій К.Боннера та концепція “парадигм” науки Т.Куна. Сучасні дискусії про природу наукових революцій. Парадигми, еталони, стандарти та критерії науковості. Гносеологічні установки, методологічні принципи і онтологічні уявлення в структурі революційних перетворень.

Формування дослідницьких програм в науці і техніці. Передумови, основні типи та результати здійснення дослідницьких програм. Взаємозв’язок соціальних та природничо-наукових критеріїв фундаментальних та прикладних досліджень. Пріоритети сучасної науково-технічної політики суспільства.

Тема 3. Еволюція філософських і теоретичних засад природознавства.

Філософські засади науки в системі підвалин пізнання. Проблема пошуку універсальних підвалин науки: традиції розв’язання. Класичний раціоналізм про філософські засади природознавства (Р.Декарт, І.Кант, Г.Гегель). Позитивістський варіант наукової раціональності (Л.Вітгенштейн, Б.Рассел). Концепція критичного раціоналізму К.Поппера. Е.Гуссерль: новий шлях пошуку універсальних засад науки (метод феноменологічної редукції).

Традиції класичної екзистенціальної філософії в трактуванні абсолютних засад пізнання світу. С.К¢єркегор: концепція екзістенціальної істини. М.Хайдеггер про дійсну сутність наукового пізнання і його обмеженість щодо пізнання людини.

Філософські та методологічні засади класичної й некласичної науки. Реальність постнекласичної науки як процес формування нового типу наукової раціональності. Проектність і технологічность теоретичного в сучасному природознавстві. Концепція глобального еволюціонізму в сучасній науці.

Тема 4. Аксіологічні аспекти наукового пізнання: ідеали, норми, цінності та регулятиви.

Філософська рефлексія і ціннісна природа пізнання. Цілепокладання та ідеали. Формування ідеалів і норм науки: класичний, некласичний та постнекласичний період. Критерії істинності та достовірності наукового знання. Інституалізація ідеалів науковості. Ідеали та норми доведення і будови знання. Ідеали логічної строгості та еталони наукової раціональності. Ідеал несуперечливості і проблемні ситуації в науці. Ідеали і норми пояснення та опису. Ідеали і норми в динаміці наукового пошуку. Методологічні нормативи наукового дослідження.

Об’єктивність і раціональність знання як вихідна цінність науки і уявлення про шляхи її досягнення в класичній, некласичній і постнекласичній науці.

Еволюція методологічних регулятивів науки. Методологічні принципи класичної науки. Принцип причинності у науковому пізнанні. Принцип відносності та його роль у природознавстві. Методологічна роль принципу відповідності у некласичній науці. Методологічний інструментарій постнекласичної науки.

Тема 5. Онтологічні аспекти сучасних наукових пошуків.

Проблеми причинності та детермінізму в філософських засадах класичної, некласичної та постнекласичної науки. Детермінація, причинність, детермінізм, принцип причинності. Наочна причинність. Експлікація категорій детермінації в фізичних теоріях і методологічні принципи причинності відповідних дослідницьких програм. Лапласівський детермінізм і динамічні закони. Статичні закони і концепція ймовірносної причинності. Ситуації біфуркації в нелінійних теоріях самоорганізації і їхнє розуміння як ситуацій формування причини. Динамічний хаос і проблема непередбачуваності причинно визначених процесів.

Проблеми простору і часу в філософських і методологічних засадах науки. Реляційна і субстанційна концепції простору і часу. Реальний, перцептуальний, концептуальний простір і час. Суб’єктивне і об’єктивне, абсолютне і відносне як характеристики простору і часу. Проблема незворотності часу. Зовнішній і внутрішній час систем, що самоорганізуються. Поняття комплексного часу. Проблема нескінченності простору і часу.

Проблема цілісності систем, що самоорганізуються. Типи цілісності систем, що самоорганізуються. Цілісність, що самоорганізується, і ціле, як результат самоорганізації. Тотальне ціле. Динамічна стійкість квантової системи як самовідтворення тотального цілого як такого, що стало. Структурні одиниці речовини і живі організми як квантові системи. Роль хаосу в обмеженні стійкості існування.

Тема 6. Логіка-гносеологічні та методологічні аспекти наукової діяльності.

Стиль наукового мислення: передумови, сутність, функції. Категоріально-діяльнісна структура стилю наукового мислення. Становлення нелінійного мислення у нових дослідницьких програмах. Методологічні принципи сучасного стилю мислення.

Наукова раціональність. Суперечність між нормативністю та інноваційністю в існуванні й розвитку науки. Історичний процес становлення норм раціональності та їх категоріальні засади. Наукова раціональність у соціокультурному контексті сучасності. Наукова раціональність і буденна свідомість. Квазінаукова і навколонаукова раціональність. Наука в колективному несвідомому: міфи про науку, образ науки в масовій культурі (Фуко, Фейєрабенд). Культурні джерела розширення наукової раціональності.

Співвідношення між філософськими концепціями істини і розумінням наукової істини в методології наук на різних етапах розвитку філософії і науки. Сучасна ситуація в філософському розумінні істини в різних філософських школах і місце серед цих шкіл філософії науки (герменевтика (Гадамер), трансцедентальна прагматика (Апель, Хьослі), постпозитивізм (Кун), методологічний анархізм (Фейєрабенд)).

Тенденції до діалогу в філософії і методології науки: проблема розуміння в науці, роль комунікації у встановленні спільної думки в науковому співтоваристві; врахування герменевтичного контексту в розумінні істини; і специфіка істини.

Тема 7. Феномен знання: соціокультурний та філософський сенс.

Знання як основа цілеспрямованої діяльності. Еволюція уявлень про знання. Внутрішня і зовнішня форми знання. Культурологічний аспект і філософський сенс знання. Сутність знання і незнання. Нове знання: критерії та функції. Критерії новизни. Виникнення нового знання як соціокультурна та філософська проблема. Основні механізми становлення нового знання. Типологія знання. Основні види знання.

Гуманістичний сенс знання різних епох. Структура та єдність знання.

Взаємозв’язок емпіричного і теоретичного знання. Теоретичне знання як реконструкція дійсності. Форми становлення та функціонування емпіричного (спостереження, вимірювання, експеримент, відбір варіантів) і теоретичного (теорія, гіпотеза, концепція, картина світу) знання. Наукова теорія. Її сутність і основні функції. Типи наукових теорій.

Ідеал дедуктивної теорії за стандартами фізико-математичного пізнання і його обмеженість. Специфіка теоретичного в науках про природу, об’єкт яких розвивається. Роль теорії в біології і географії.

Діалектика становлення і обґрунтування природничонаукового і гуманітарного теоретичного знання. Теоретичний об’єкт знання: ідеалізований, модальний, конструктивний.

Синтез наукового знання в загальнонауковій картині світу. Поняття наукової картини світу. Місце наукової картини світу в системі засад науки. Співвідношення світогляду і наукової картини світу.

Історичний процес формування та зміни природничонаукової картини світу (ПНКС). Структура та підвалини ПНКС. Структура та підвалини ПНКС. Внесок фізики, математики, біології та інших наук в сучасну картину світу. Уявлення про конкретнонаукову картину світу.

Світ як предмет наукових теорій і космологічних сценаріїв. Еволюціонізм у сучасній картині світу. Картина світу як такого, що самоорганізується.

Тема 8. Філософсько-методологічні проблеми технічних наук.

Предмет філософії техніки. Природничі і технічні науки. “Природне” і “штучне”, природа і техніка. Специфіка об’єкту технічних наук. Фундаментальні та прикладні науки в системі технікознавства. Особливість емпіричних досліджень в технічному пізнанні. Структура технічної теорії. Формування і розвиток технічної теорії. Теоретичні конструкції в технікознавстві. Застосування технічного знання як складова об’єкту науково-теоретичного пізнання.

Особливості сучасного розвитку техніки. Інженерна діяльність і технічні науки. Сучасний етап розвитку інженерної діяльності та проектування. Системотехнічна діяльність. Система “людина-машина” в проектуванні та експлуатації технічних об’єктів. Людино-машинні системи й контексти осмислення ергономіки та інженерної психології. Роль етичної та соціальної орієнтацій в технічній діяльності. Взаємовідношення екосистем та техносистем як об’єкт філософського та наукового пізнання. Особливості соціотехнічного проектування.

Методологічні проблеми філософії техніки. Категоріальний простір осмислення техніки. Проблема соціальної оцінки техніки. Соціокультурні проблеми інформатизації.

Список рекомендованої літератури:

1. Бернан Дж. Молекулярная структура, биохимическая функция и эволюция // Теоретическая и математическая биология. – М., 1968.

2. Богомолов С.А. Актуальная бесконечность: Зенон Элейский и Георг Кантор. – Пс., 1923.

3. Больцано Б. Парадоксы бесконечного. – Одесса, 1911.

4. Бурбаки М. Элементы математики: очерки по истории математики. – М., 1963.

5. Бор Н. Квантовая механика и физическая реальность // Избр. науч. труды. – М., 1971, т. 2.

6. Бриллюэн Л. Новый взгляд на теорию относительности. – М., 1972.

7. Будущее искусственного интеллекта. – М., 1991.

8. Вайнберг С. Первые три минуты. – М., 1981.

9. Вайскопф В. Физика в ХХ столетии. – М., 1977.

10. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

11. Виннер Н.Я. «Я – математик». – М., 1964.

12. Высоцкий Б.П. Проблемы истории и методологии геологических наук. – М.: Недра, 1977.

13. Гейтинг А. Интуиционизм. Введение. – М., 1965.

14. Гейтинг А. Тридцать лет спустя // Математическая логика и ее применение. – М., 1965.

15. Гильберт Д., Бернайс П. Основания математики: логические и формализация арифметики. – М., 1979.

16. Гильберт Д. Основания геометрии. – М., 1948.

17. Глинский Б.А. Философские и социальные проблемы информатики. – М., 1990.

18. Гиренюк Ф.И. Экология цивилизация ноосфера. – М., 1987.

19. Глушков В.М., Капитонов Ю.В. Автоматизация поиска доказательства теорем математических теорий и интеллектуальные машины // Кибернетика. - № 5. – 1972.

20. Горохов В.Г. Методологический анализ научно-технических дисциплин. – М., 1984.

21. Горохов В.Г. Методологический анализ системотехники. – М., 1982.

22. Горохов В.Г. Знать, чтобы делать: (история инженерной профессии и ее роль в современной культуре). – М., 1987.

23. Горохов В.Г., Разин В.М. Формирование и развитие инженерной деятельности // Философские вопросы технических знаний. – М., 1984.

24. Горохов В.Г., Разин В.М. Техническое знание в современной культуре. – М., 1987.

25. Груза В.В. Методологические проблемы геологии. – Л., 1977.

26. Грязнов В.С. Логика, рациональность, творчество. – М., 1982.

27. Данин Д. Вероятностный мир. – М., Знание, 1981.

28. Добронравова І.С. Наукове бачення місця людини в світі. Розділ навчального посібника “Філософія. Курс лекцій”. – К., 1993.

29. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К., 1990.

30. Естествознание: системность и динамика. – М., 1990.

31. Иванов Б.И., Чешев В.В. Становление и развитие технических наук. – Л., 1977.

32. Исследовательская программа. – М., 1987.

33. История биологии с древнейших времен до начала ХХ века. – М., 1972.

34. Йолон П.Ф., Крымский С.Б., Парахонский Б.А. Рациональность в науке и культуре. – К., 1989.

35. Карпинская Р.С. Методология биологического редукционализма // Вопросы философии. – 1974. - № 1.

36. Кирсанов И.Т., Филатов В.П. Преемственность знания и революции в контексте познавательных традиций // Диалектика. Познание. Наука. – М., 1988. – С. 199 – 206.

37. Климонотович Н.Ю. Без формул о синергетике. – Минск: «Вышайша школа», 1986.

38. Клини С., Весли Р. Основания интуиционистской математики. – М., 1978.

39. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение // Вопросы философии. – 1992. - № 12.

40. Козлов Б.И. Возникновение и развитие технических наук. – Л., 1988.

41. Колмогоров А.Н. О принципе tertium non datur // Мат. сб., 1925. Вып. 32.

42. Крамаренко В.Ю., Никитин В., Андреев П. Интеллект человека. – Воронеж, 1990.

43. Кременский В.И. Структурные уровни живой материи. – М., 1969.

44. Крисаченко В.С. Моделі пояснення еволюціє: уніфармізм чи катастрофи // Філософська та соціологічна думка. – 1989. - № 6.

45. Крисаченко В.С. Екологічна культура. – К., 1996.

46. Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. – К., 1983.

47. Кузнецов В.И. Общая химия. Тенденции развития. – М., 1989.

48. Кун Т. Структура научный революций. – М., 1977.

49. Ленк К. Размышления о современной технике. – М., 1996.

50. Линде А.Д. Физика элементарных частиц и инфляционная космология. – М., 1990.

51. Линде А.Д. Раздувающаяся вселенная. – Успехи физических наук, Т. 144, вып. 2, окт. 1984.

52. Метлов В.И. Основания научного знания как проблема философии и методологии науки. – М., 1987.

53. Методология и социология техники. – Новосибирск, 1990.

54. Методологическое сознание в современной науке. – К., 1989.

55. Методологические и философские проблемы геологической науки. – Новосибирск, 1979.

56. Милсум Дж. Анализ биологических систем управления. – М., 1966.

57. Митчем К. Что такое философия техники? – М., 1995.

58. Моисеев Н.Н. Экология нравственность и политика // Вопросы философии. – 1989. – № 5.

59. Мороз С.А. Історія біосфери Землі. – К., 1996.

60. Мороз С.А., Оноприенко В.И. Методология геологической науки. – К., 1983.

61. Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки: Навч. посібник. – К., 1997.

62. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. – М., 1990.

63. Новая технократическая волна на Западе. – М., 1986.

64. Общая теория систем. – М., 1966.

65. Пикашова Т.Д. Разрешение проблемы теоретического знания. – К., 1986.

66. Поросенков Ю.В., Поросенкова Н.И. История и методология географии. – Воронеж, 1991.

67. Порус В.Н. Философия техники: обзор проблематики // Філософська думка. – 1988. - № 3.

68. Пригожин И. Природа, наука и новая рациональность // В поисках нового миропонимания: И.Пригожин, Е. и Н.Рерихи. – М., 1991.

69. Разин В.М. Специфика и формирование естественных, технических и гуманитарных наук. – Красноярск, 1989.

70. Ракитов А.Н. Философия компьютерной революции. – М., 1991.

71. Рейхенбах Р. Философия пространства и времени. – М., 1985.

72. Рузавин Г.И. Концепции естествознания. – М., 1996.

73. Рьюз М. Философия биологии. – М., 1977.

74. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. – М., 1980.

75. Сидоренко Л.И. Философский анализ развития и перспектив биотехнических исследований. – К., 1987.

76. Симоненко О.Д. Электротехническая наука в первой половине ХХ века. – М., 1988.

77. Специфика технических наук. – М., 1974.

78. Стенин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. – М., 1996.

79. Структура и развитие науки. Из бостонских исследований по философии науки. – М., 1978.

80. Тарский А. Истина и доказательство // Вопросы философии. – 1972. - № 8.

81. Тимофеев А.В. Роботы и искусственный интеллект. – М., 1978.

82. Уголев А.М. Естественные технологии биологических систем. – Л., 1987.

83. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.

84. Философия, естествознание, социальное развитие. – М., 1989.

85. Философия техники в ФРГ. – М., 1989.

86. Философия естествознания. – М., 1966.

87. Цехмистро И.З. Парадокс Эйнштейна, Подольского, Розена и концепция целостности // Вопросы философии. – 1985. - № 4.

88. Чешев В.В. Техническое знание как объект методологического анализа. – Томск, 1981.

89. Шарден Т. Феномен человека. – М, 1987.

90. Швырев В.С. Научное познание как деятельность. – М., 1984.

91. Шмальгаузен И.И. Кибернетические вопросы биологии. – Новосибирск, 1968.

92. Шредингер Э. Что такое жизнь ? З точки зрения физики. – М., 1972.

93. Эйнштейн А. О специальной и общей относительности (общедоступное изложение). // Собрание научных трудов в 4-х т. – М., 1965. Т1.

94. Ютай Г.А. Философские проблемы теоретической биологии. – М., 1976.

Питання до іспиту зі спеціальності

09.00.02 – діалектика і методологія пізнання

1. Історичні форми діалектики та їх співвідношення.

2. .Сутність діалектики як всезагального методу пізнання.

3. Діалектика абстрактного й конкретного в науковому пізнанні.

4. Діалектична єдність емпіричного й теоретичного знання в розвитку науки. Форми та методи наукового пізнання.

5. Співвідношення діалектики, дискусії, діалогу та дискурсу в науковому пізнанні.

6. Нелінійність взаємовпливу філософського й наукового пізнання в їх історичному розвитку.

7. Взаємодія діалектики та конкретних методів у когнітивному процесі.

8. Вплив здобутків науки Х1Х-ХХ століть на формування діалектичного мислення вчених.

9. Діалектика гуманітарних та природничих наук у сучасних глобалізаційних процесах.

10. Сутність діалектичних суперечностей з позицій синергетики.

11. Діалектичний зв’язок наукового та позанаукового знання в культурній свідомості постмодерну.

12. Діалектика суб’єкта й об’єкта в модерністському та постмодерністському науковому дискурсі (компаративістський підхід).

13. Діалектичний зв’язок теорії й практики у фундаментальному та прикладному знанні.

14. Діалектична суперечність традиції та інновацій у науковому дискурсі.

15. Проблема діалектики в сучасному неомарксизмі.

16. Класичний, некласичний та постнекласичний стилі наукової раціональності в методології науки.

17. Позитивістські підходи до співвідношення науки й філософії: історико-філософський аналіз.

18. Класична, некласична та постнекласична наука в контексті контроверзи “модерн-постмодерн” у культурному становленні супільства.

19. Основні історичні етапи становлення та розвитку методології науки.

20. Наука як соціокультурний феномен. Наука й цивілізація.

21. Трансформація мови науки в умовах комп’ютеризації

22. Основні критерії традиційних класифікацій наукового знання у вітчизняній методології науки.

23. Аксіологічні засади диференціації наук на фундаментальні й прикладні.

24. Відмінності між вітчизняною та західною методологією науки ХХ століття.

25. Співвідношення методології та науковому методу в когнітивному процесі.

26. Специфіка інтерпретації та герменевтичних процедур у природничому і гуманітарному пізнанні.

27. Феномен маргінальності наукових понять та методів у постнекласичній науці.

28. Постмодерні філософія й наука: взаємопроникнення ідей.

29. Проблема співвідношення істини та цінності в науковому пізнанні.

30. Своєрідність постмодерністської методологічної свідомості науковців.

31. Витоки протиставлення природничонаукового та гуманітарного пізнання (В.Дільтей, Г.Ріккерт, М.Вебер).

32. Специфіка наукового дискурсу в інформаційному суспільстві (за Ж.‑Ф. Ліотаром).

33. Філософські засади формування гуманітарних наук у кінці Х1Х- на початку ХХ століть (Ф.де Соссюр, О.О.Потебня, М.Хайдеггер, М.М.Бахтін).

34. “Історична школа” філософії науки в західній епістемології (А.Койре, Т.Кун, І.Лакатос, С.Тулмін).

35. Проблема демаркації наукового й ненаукового знання в критичному раціоналізмі К.Поппера.

36. Герменевтика як методологічний принцип гуманітарного пізнання (за Г.-Г.Гадамером).

37. Проблеми епістемології в постмодерністській концепції М.Фуко (“Археология знания”).

38. “Репресивний” вплив науки на культуру в епоху модерну: соціальна критика наукової раціональності (Т.Адорно, М.Хоркхаймер, Ю.Хабермас).

39. Новий шлях пошуку універсальних засад науки у феноменологічній концепції Е.Гуссерля.

40. Е.Агацци про моральну відповідальність вченого (“Моральное измерение науки и техники”).

41. Принципи наукової раціональності в “аналітичній філософії” (Г.Фреге, Дж.Мур, Б.Рассел, Л.Вітгенштейн).

42. Поняття раціональності в теорії комунікативного дискурсу Ю.Хабермаса.

43. Епістемологічний прагматизм Р.Рорті (“Философия и зеркало природы)

44. Сутність “методологічного анархізму” П.Фейєрабенда.

45. П.Козловськи про співвідношення науки та релігії в культурі модерну і постмодерну (“Культура постмодерна”).

Список наукової та навчальної літератури

до кандидатського іспиту зі спеціальності 09.00.02 – діалектика і методологія пізнання

1. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. – М.: МФФ, 1998.

2. Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). – М.: Дом интеллектуальной книги, 1998.

3. Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання: (Постнекласичне дослідження). – К.: Вид-во Європ. у-ту фінансів, менеджм., бізнесу та інформ. систем, 2000.

4. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2002.

5. Енциклопедія постмодернізму / за ред. Ч.Е. Вінквіста та В.Е. Тейлора. – К.: В-во Соломії Павличко «Основи», 2003.

6. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М.: Логос, 2000.

7. Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории познания. – СПб: РХГИ, 1999.

8. Козловски П. Культура постмодерна. – М.: Республика, 1997.

9. Конверский А.Е. Теория и ее обоснование. – К.: Центр практической философии, 2000.

10. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.:Вид-во ПАРАПАН, 2003.

11. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая. – М.: Эдиториал УРСС, 2001.

12. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. – СПб: Алетейя, 1998.

13. Лук’янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодернізм. – К.: Абрис, 1998.

14. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. – М.: гнозис, 2003.

15. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці: Рута, 2001.

16. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. – М.: Дом интеллектуальной книги, 1998.

17. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М.: 2000-2001.

18. Онопрієнко В.І. Наукове співтовариство: Вступ до соціології науки. – К.:ЦДПІН НАН України, 1998.

19. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. – М.: Республика, 1998.

20. Розин В.М. Типы и дискурсы научного мышления. – М.: Эдиториал УРСС, 2000.

21. Рорти Р. Философия и зеркало природы. – Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1997.

22. Современный философский словарь. – Лондон, Франкфурт-на-Майне, Люксембург, Париж, Москва, Минск: ПАНПРИНТ, 1998.

23. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. – М.: Гардарика, 1996.

24. Степин В.С. Теоретическое знание. – М.: Эдиториал УРСС, 2000.

25. Философия. Наука. Цивилизация. – М.: Эдиториал УРСС, 1999.

26. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002.

27. Фуко М. Археология знания. – К.: Ника-Центр, 1996.

28. Хабермас Ю. Будущее человеческой природы. – М.: Изд-во «Весь мир», 2002.

29. Юревич А.В. Социальная психология науки. – М.: Изд-во РХГИ, 2001.