Логіка. Тема 1. Предмет і значення логіки PDF Друк

Тема1. Предмет і значення логіки. Короткі теоретичні відомості.
(Сластенко Є.Ф., Ягодзінський С.М. Логіка: Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2005. – 192 с.
)

Тема 1. ПРЕДМЕТ І ЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ

1. Роль мислення у пізнанні. Форми чуттєвого пізнання та абстрактного мислення.

2. Логіка як філософська, юридична та математична дисципліна.

3. Співвідношення логіки формальної і діалектичної.

4. Основні етапи розвитку науки логіки. (Див. Індивідуальна робота № 1.)

5. Міркування та його структура.

6. Значення логіки.

Короткі теоретичні відомості

Пізнання починається з відображення зовнішнього світу органами чуття. Живе споглядання складає перший етап на шляху пізнання. Чуттєве пізнання протікає у трьох основних формах: відчутті, сприйнятті, уявленні. Чуттєвому пізнанню притаманні: прямий, безпосередній зв’язок з конкретними об’єктами зовнішнього світу, його відтворення. На відміну від чуттєвого пізнання, мислення відображає дійсність у абстракціях.

Логічне мислення — якісно новий, вищий етап у розвитку пізнання. Його роль полягає у тому, щоб виявити головні властивості й ознаки предмета, розкрити закономірні зв’язки. Мислення відображає дійсність в узагальнених образах, виділяє у предметах загальне, повторюване, суттєве, істотне.

Абстрактному мисленню передує чуттєве пізнання. Основними формами чуттєвого пізнання є відчуття, сприйняття, уявлення. Від чуттєвого пізнання людина переходить до абстрактного мислення, основні форми якого поняття, судження, умовививід. Чуттєве пізнання та абстрактне мислення відтворюють один і той же предмет; спільною їх основою є практика людства. Ці ступені пізнання поєднуються, доповнюючи і збагачуючи одне одне. Оперування поняттями, судженнями, умовиводами складає формально-логічний апарат мислення. Логічна форма мислення застосовується в усіх сферах знання. Логічне мислення має такі особливості:

1. Мислення відображає дійсність в узагальнених формах.

2. Абстрактне мислення — форма опосередкованого відображення світу.

3. Абстрактне мислення — процес активного відображення дійсності.

4. Абстрактне мислення нерозривно пов’язане з мовою.

Досить важливим у процесі вивчення логіки є диференціація її на формальну та діалектичну. Елементарна логіка не досліджує всіх умов пізнання істини, але вона неодмінно передбачає істинність, бо хибний зміст думки порушує логічну форму, і навпаки — порушення логічної форми веде до хибного висновку. Вона вивчає правила і прийоми, застосування яких необхідне в будь—якому міркуванні, у пізнанні як звичних властивостей та відношень, так і складних процесів і явищ об’єктивного світу.

Формальна логіка — наука, що вивчає форми думки — поняття, судження, умовиводи, доведення з боку їх логічної структури. Логіка — це наука про закони і форми правильного мислення. Основне завдання формальної логіки — сформулювати закони і принципи, дотримання яких є необхідною умовою досягнення знання. Вимоги формальної логіки не можна ігнорувати, тому що без них неможливе вивідне знання. Але було б помилковою і їх абсолютизація.

Діалектична логіка долає обмеженість формальної логіки, дає їй теоретико-пізнавальну основу, визначає її місце в системі інших наук, її пізнавальне значення, природу основних логічних положень і меж її застосування. Діалектична логіка вивчає діалектичні закони функціонування й розвитку людського мислення, а також методологічні принципи та вимоги, які формуються на їх основі. До них відносяться вимоги об’єктивності і всебічності вивчення, принцип історизму, роздвоєння єдиного на протилежні сторони, рух від абстрактного до конкретного, принцип єдності історичного і логічного, конкретність істини тощо.

На відміну від формальної логіки, яка розглядає форми мислення як такі, що вже склалися, діалектична логіка досліджує виникнення, зміну і розвиток логічних форм, співвідношення між ними.

Юридична логіка — це наука, яка вивчає закономірності застосування логічних теорій у правовому пізнанні та юридичній практиці. Тут логіка є прикладною дисципліною, тому поле її застосування — правознавство — накладає відбиток на її методи і засоби. Тому можна вважати, що юридична логіка — це наука про правовий метод, оскільки метод права не є суто правовим і не є суто логічним. Правовий метод відображає фундаментальну формально-змістовну залежність природи права.

Сутність математичної логіки виразимо словами Б. Рассела «Нова філософія не є виключно критичною. Вона конструктивна, але її конструктивність проявляється поступово і експериментальним шляхом. Вона має спеціальний технічний метод конструювання, а саме: математичну логіку, нову галузь математики, яка набагато ближча філософії, ніж будь-яка інша традиційна наука. Математична логіка дає змогу побачити філософські висновки наукової теорії, які сутності мають бути прийняті та які співвідношення між ними» (Sceptical Essays, 74).

Розглянувши співвідношення формальної, діалектичної, юридичної та математичної логіки, зупинимось на міркуваннях. Важливість цього питання випливає з такого прикладу:

Приклад 1.1. Нехай є два зв’язані речення. Зробити висновок.

Деякі юристи — нотаріуси

Деякі нотаріуси займаються спортом

Висновок, який, як правило, роблять люди, не знайомі із законами формальної логіки, ґрунтується на їх власному досвіді, що підказує: «Деякі юристи займаються спортом». Залишивши за кадром аналіз істинності висновку, спробуємо встановити його правомірність використовуючи наочні кола Ейлера-Венна. Аналізуючи перше посилання, можемо зробити висновок, що юристи і нотаріуси мають спільних членів, тобто перетинаються. На цьому етапі можна застерегти від поширеної помилки. Ми знаємо, що всі нотаріуси є юристами, але з першого посилання такого висновку робити не можна, оскільки тоді б з посилання «Деякі зимові дні — теплі» випливало б, що «Всі теплі дні — зимові». Друге посилання дає нам право говорити про перетин множини нотаріусів та множини тих, хто займається спортом. Однак коло, яке зображує множину тих, хто займається спортом, можна зобразити і як на рис. 1а, і як на рис. 1б. Відповідно, обґрунтованого висновку щодо співвідношення юристів і тих, хто займається спортом, зробити не можна.

Рис. 1

Аналогічні висновки матимемо з прикладів, наведених нижче:

Приклад 1.2.

В усіх містах, що знаходяться за полярним колом, спостерігаються білі ночі

Київ не знаходиться за полярним колом

Приклад 1.3.

В усіх містах, що знаходяться за полярним колом, спостерігаються білі ночі

С. Петербург не знаходиться за полярним колом

_________________________________

З прикладу 1.2 не випливає, що в Києві немає «білих ночей», адже тоді (за прикладом 2) мало б виходити, що й у С. Петербурзі не спостерігаються білі ночі, а це не так.

Наведені приклади наочно показали, яке важливе значення має правильна форма міркувань та істинність посилань, на які вони спираються.

Звідси, судження — це речення, в якому щось стверджується або заперечується.

Приклад 1.4. 1) «Конституція — основний закон держави», 2) «Київ — столиця України», 3) «Росія — федеративна держава», 4) «Росія — унітарна держава», 5) «Полярна зірка знаходиться у сузір’ї Велика Ведмедиця».

Якщо проаналізувати ці судження, то 1), 2), 3) — істинні, а 4) і 5) — хибні.

Отже, судження — це таке речення, в якому щось стверджується або заперечується, і котре може мати два значення: істинне, хибне.

Поєднання суджень дає можливість робити висновки, тобто міркувати. З викладеного вище випливає, що міркування можуть бути формально правильними і формально неправильними (рис. 2).

Рис. 2. Види неправильних міркувань

При цьому висновок, отриманий у результаті неправильного міркування, може бути будь-яким стосовно істинності чи хибності.

Особливо важливим є питання аналізу правильних міркувань, адже посилання в них можуть бути як істинними, так і хибними (рис. 3).

Рис. 3. Формально правильні міркування

Висновок: а) при неправильних міркуваннях і хибних посиланнях (принаймні одне з посилань хибне) висновок може бути будь-яким;

б) при неправильних міркуваннях та істинних посиланнях висновок може бути будь-яким;

в) при правильних міркуваннях та хибних посиланнях висновок може бути будь-яким;

г) при правильних міркуваннях та істинних посиланнях висновок обов’язково буде істинним.

Якщо розглядати логіку юридичну, то тут доцільно поділити міркування на дедуктивні та правдоподібні. Дедуктивні міркування здійснюються лише за законами формальної логіки: правильні міркування ґрунтуються на істинних посиланнях, що дає завжди істинний висновок. Правдоподібні міркування оперують змістовними законами та частковими випадками. Тут істинність посилань не гарантує істинності висновку. Хід думки при правдоподібних міркуваннях йде від достовірного знання до імовірного, істинність якого не гарантується. Проте, зазначимо, що ця форма міркування може бути поширена на більшу множину об’єктів, а тому є особливо корисною в науковому пізнанні, мистецьких аналогіях, юридичній та слідчій практиці.

Питання значення логіки пропонуємо студентам засвоїти самостійно, відповідно до специфіки обраної спеціальності.

Приклади розв’язування типових задач

Задача 1. Що в цих міркуваннях є істинним, що хибним, а що — логічно неправильним.

а) Чотирикутники діляться на трапеції і ромби. Відомо, що в ромба діагоналі перетинаються під прямим кутом. Даний чотирикутник не є трапецією, і його діагоналі не перетинаються під прямим кутом. Отже, це — не чотирикутник.

Розв’язування.

Це міркування є хибним, оскільки множина трапецій і ромбів не вичерпує всю множину чотирикутників.

б) Усі квадрати мають рівні діагоналі. Дана геометрична фігура має рівні діагоналі. Отже, вона належить до квадратів.

Розв’язування.

Це міркування логічно неправильне, оскільки з того, що геометрична фігура має рівні діагоналі, не випливає, що вона має належати до квадратів. Це може бути рівностороння трапеція.

Задача 2. Визначити, які помилки, логічні чи фактичні, містять міркування.

а) Місяць — штучний супутник Землі.

Розв’язування.

Помилка в цьому міркуванні — фактична, адже Місяць — природний супутник Землі.

б) Це — тварина, оскільки всі тварини дихають киснем.

Розв’язування.

У міркуванні допущена логічна помилка, оскільки висновок робиться не на основі видової ознаки.

Задача 3. Відомо, що міркування АВ — істинне. Що можна сказати про міркування ВА?

Розв’язування.

Як було сказано в теоретичних відомостях, істинність міркування АВ залежить від правильності міркування. Якщо міркування неправильне, то, очевидно, про співвідношення ВА нічого напевне сказати не можна. Якщо ж міркування правильне, то це означає, що при істинному А, В може бути лише істинним, а при хибному А, В може бути будь-яким. Тому в міркуванні ВА можливий (у загальному випадку) варіант, коли В — істинне, А — хибне, а також коли В — хибне, А — хибне. Але в першому випадку висновок у міркуванні ВА хибний, а в другому — істинний. Отже, з того, що АВ істинно, не випливає істинність чи хибність висновку в міркуванні ВА.

Задача 4. Три вчителі. В одній школі 3 вчителі — Морозов, Васильєв, Токарєв — викладають 6 предметів: біологію, географію, англійську мову, французьку мову, історію, математику. Кожен викладає 2 дисципліни. Відомо, що:

а) учитель географії і французької мови — сусіди по дому;

б) Морозов — наймолодший;

в) усі троє — Токарєв, учитель біології і французької — їздять зі школи разом;

г) учитель біології старший вчителя математики;

д) інколи, якщо є четвертий, учитель англійської, математики і Морозов грають у доміно.

Хто, що викладає?

Розв’язування.

Враховуючи, що кожен із викладачів може викладати будь-яку дисципліну, складемо таку таблицю, з якої відповідно до умов робитимемо викреслення.

 

Морозов

Васильєв

Токарєв

біологія

біологія

біологія

географія

географія

географія

англійська мова

англійська мова

англійська мова

французька мова

французька мова

французька мова

історія

історія

історія

математика

математика

математика

 

Задача 5. (Самостійно.) Розробіть найзручнішу схему міркування для розв’язання задачі.
Три брати — Іван, Дмитро і Сергій — викладають різні дисципліни в університетах Москви, С.-Петербурга і Києва. Відомо, що:

1) Іван працює не в Москві;

2) Дмитро — не в Петербурзі;

3) москвич викладає не історію;

4) петербуржець викладає хімію;

5) Дмитро викладає не біологію.

Хто, що викладає і де?

Завдання 6. Прокоментуйте вислів німецького філософа І. Канта (1724—1804): «З часів Арістотеля логіка не набагато збагатилася за змістом, та це й неможливо через її природу… Арістотель не упустив жодного моменту з розуму, й у цьому відношенні ми лише точніші, методичніші й акуратніші… нам і не потрібні ніякі нові винаходи для логіки, тому що вона містить лише форму мислення». Чи справдилися слова І. Канта?